Ожиріння – хронічне рецидивуюче захворювання, що характеризується надмірним нагромадженням жирової тканини в організмі.
У 2000 році Всесвітня організація охорони здоров’я вперше використала термін “епідемія” для характеристики ситуації з ожирінням – вона визнала, що число повних людей збільшується колосальними темпами. За останніми оцінками ВООЗ, надмірною вагою в сучасному світі страждають приблизно 1,5 мільярда дорослих людей і приблизно 20 млн. дітей до 8 років мають проблеми із зайвою вагою. В Україні від зайвої ваги страждає близько 15% населення.
Існують різні засоби, за допомогою яких можна виміряти ожиріння, але найбільш широко використовують метод вимірювання та виявлення ожиріння через індекс маси тіла (ІМТ) – показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах. ІМТ здорової людини знаходиться в межах 18,5-24,99 кг/м² (оптимальний діапазон – 21-23 кг/м²). Вважається, що людина має зайву вагу, якщо шляхом жирових відкладень її ІМТ дорівнює або перевищує 25 кг/м². Діагноз ожиріння ставлять, якщо ІМТ дорівнює або перевищує 30 кг/м² (суворе ожиріння – дорівнює або перевищує 40 кг/м²).
Ожиріння збільшує ризик виникнення різноманітних захворювань, таких як захворювання серця, діабет ІІ типу, синдром обструктивного апное сну, деякі види онкологічних захворювань раку, остеоартриту, та астми. Частіше всього ожиріння виникає внаслідок споживання їжі з високою енергетичною цінністю (калорійністю) у поєднанні з недостатньою фізичною активністю і фактором генетичної сприйнятливості, хоча в поодиноких випадках спостерігалось виникнення захворювання на тлі генетичних, ендокринних порушень, прийому медикаментів або психіатричних розладів. Існує недостатньо доказів того, що деякі люди з ожирінням їдять мало, проте набирають зайву вагу, завдяки сповільненому обміну речовин; загалом, огрядні люди витрачають більше енергії, ніж худорляві, тому що для підтримання життєдіяльності тіла зі збільшеною масою треба витрачати більше енергії.
Серед основних причин ожиріння та зайвої ваги виділяють:
- малорухливий спосіб життя;
- нераціональне харчування та переїдання;
- хронічна перевтома, стреси.
Ожиріння – це проблема, з якою можна і потрібно боротися. Для цього необхідно, в першу чергу, бажання самих людей змінити свої звички і спосіб життя.
Профілактика та лікування: на початку лікують ендокринні (гормональні) порушення, соматичні хвороби, психічні розлади, які сприяють ожирінню. Потім дієта під наглядом дієтолога. Крім того потрібно змінити деякі звички, а то і увесь спосіб життя. Обмежити споживання жирної та солодкої їжі (у т.ч. дітям); збільшити споживання фруктів та овочів, а також бобових, цільнозернових та горіхів; знизити вміст жиру, цукру та солі в готуємих продуктах (у т.ч. для дітей), виключити з раціону фастфуди, тощо.
Будь-які розрекламовані засоби для схуднення можуть дати деякий ефект тільки разом з обмеженням споживання калорій, жирів, вуглеводів і збільшенням фізичного навантаження.
Особам з ожирінням рекомендуються фізична активність – біг, плавання, їзда на велосипеді. Найбільш прийнятним видом фізичного навантаження слід вважати ходьбу, яка повинна бути регулярною, помірної інтенсивності, щоденною, починаючи з 10 хвилин на день, з поступовим збільшенням тривалості до 30-40 хвилин, з включенням коротких (10-15 хвилин) епізодів швидкої ходьби. Рекомендується щодня приділяти фізичним навантаженням приблизно 30 хвилин.
За матеріалами МОЗ України та ЦГЗ
