Будьте обережні – в Україні зберігається ризик захворювання на сибірку.
Сибірка — спільна для тварин і людини гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, збудником якої є споротворна бактерія. Спори в неактивному, але життєздатному стані, можуть залишатися десятки років, проте активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується (наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів, при виконанні будівельних робіт).
Захворювання виникають, коли спори потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах. Хворі тварини виділяють збудник у зовнішнє середовище з випорожненнями та сечею. В свою чергу людина заражається через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час:
- догляду за хворими тваринами;
- обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин;
- земляних робіт із зараженим спорами сибірки ґрунтом;
- приготування та вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;
- а також через укуси комах (ґедзів, мух, комарів) або повітряно-пиловим шляхом при інгаляції спор.
Захворювання на сибірку носить професійний характер. Частіше хворіють особи, що працюють на неблагополучних з сибірки територіях:
- робітники м’ясокомбінатів, вовнопрядильних фабрик, тваринницьких ферм;
- лісники, мисливці, шкірники, сортувальники хутра;
- будівельники тощо.
Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2-3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб. Хвороба має легеневу, шкірну або кишкову форми з явищами сепсису. Починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38-40 °С, виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.
Ознаки сибірки: сильний головний біль, висока температура, загальне нездужання, карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри), сильні колючі болі у грудях, задуха (у разі легеневої форми), діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі, блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).
Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється.
Основний захід профілактики сибірки – виключити придбання продуктів тваринництва, які не пройшли ветеринарну експертизу та реалізуються на стихійних ринках. Якщо зараженню запобігти не вдалось та з’явилися клінічні ознаки хвороби необхідно у той же час негайно звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.
Для визначення наявності збудника сибірки у довкіллі проводяться дослідження проб ґрунту, враховуючи фактори, пов’язані із його переміщенням:
- природні – повені, ерозійні ґрунтові процеси тощо;
- антропогенні – ті, що виникають в результаті людської діяльності, у т. ч. будь-які значні забудовно-земельні роботи.
Лабораторія особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» – єдина лабораторія на території Дніпропетровської області, яка атестована на даний вид досліджень та акредитована в системі ISO 17025, проводить дослідження біоматеріалу та проб з довкілля на сибірку.
Консультацію щодо діагностичного обстеження хворих та осіб з підозрою на сибірку, дослідженню проб з довкілля (ґрунт, вода тощо) можна отримати у відділенні та лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ » по телефонам: (056) 731-96-81, (056) 731-95-57
Виконавці:– завідувачка відділенням особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Галина ШАМИЧКОВА, лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Юлія ЛЕВЧЕНКО, завідувачка лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Аріна КРАУС.