Що таке сибірка, хто хворіє та як вберегтись


      Будьте обережні – в Україні зберігається ризик захворювання на сибірку.

      Сибірка — спільна для тварин і людини гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, збудником якої є споротворна бактерія. Спори в неактивному, але життєздатному стані, можуть залишатися десятки років, проте активізуватися, коли поверхня ґрунту порушується (наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів, при виконанні будівельних робіт).

Захворювання виникають, коли спори потрапляють у шлунок тварини із травою на пасовищах. Хворі тварини виділяють збудник у зовнішнє середовище з випорожненнями та сечею. В свою чергу людина заражається через пошкоджену шкіру або слизові оболонки під час:

  • догляду за хворими тваринами;
  • обробки туш, зняття шкури і поховання трупів загиблих тварин;
  • земляних робіт із зараженим спорами сибірки ґрунтом;
  • приготування та вживання їжі із м’яса, отриманого від хворих тварин;
  • а також через укуси комах (ґедзів, мух, комарів) або повітряно-пиловим шляхом при інгаляції спор.

      Захворювання на сибірку носить професійний характер. Частіше хворіють особи, що працюють на неблагополучних з сибірки територіях:

  • робітники м’ясокомбінатів, вовнопрядильних фабрик, тваринницьких ферм;
  • лісники, мисливці, шкірники, сортувальники хутра;
  • будівельники тощо.

      Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання — 2-3 дні, можливі коливання від кількох годин до 8–14 діб. Хвороба має легеневу, шкірну або кишкову форми з явищами сепсису. Починається гостро: в перші години — температура тіла різко підвищується до 38-40 °С, виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися унаслідок будь-якого способу зараження.

      Ознаки сибірки: сильний головний біль, висока температура, загальне нездужання, карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (за ураження шкіри), сильні колючі болі у грудях, задуха (у разі легеневої форми), діарея з домішками крові, ріжучі болі в животі, блювота з домішками крові (у разі кишкової форми).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється.

      Основний захід профілактики сибірки – виключити придбання продуктів тваринництва, які не пройшли  ветеринарну експертизу та реалізуються на стихійних ринках. Якщо зараженню запобігти не вдалось та з’явилися клінічні ознаки хвороби необхідно у той же час негайно звертатися за кваліфікованою медичною допомогою.

      Для визначення наявності збудника сибірки у довкіллі проводяться дослідження проб ґрунту, враховуючи фактори, пов’язані із його переміщенням:

  • природні – повені, ерозійні ґрунтові процеси тощо;
  • антропогенні – ті, що виникають в результаті людської діяльності, у т. ч. будь-які значні забудовно-земельні роботи.

Лабораторія особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» – єдина лабораторія на території Дніпропетровської області, яка атестована на даний вид досліджень та акредитована в системі ISO 17025, проводить дослідження біоматеріалу та проб з довкілля на сибірку.

Консультацію щодо діагностичного обстеження хворих та осіб з підозрою на сибірку, дослідженню проб з довкілля (ґрунт, вода тощо) можна отримати у відділенні  та лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ » по телефонам: (056) 731-96-81, (056) 731-95-57

 

 

Виконавці:– завідувачка відділенням особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Галина ШАМИЧКОВА, лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Юлія ЛЕВЧЕНКО, завідувачка лабораторії особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ»  Аріна КРАУС.

 

Print Friendly, PDF & Email