На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. Проблема подолання хвороби не вирішена і потребує безумовної уваги зважаючи на те, що останні роки Дніпропетровська область входить в трійку найбільш неблагополучних регіонів України щодо захворюваності на туберкульоз. Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку.
Всесвітня асамблея охорони здоров’я (м. Женева, Швейцарія) у травні 2014 року схвалила Глобальну стратегію «Покласти край туберкульозу» на період 2016-2035 роки. Головним завданням нової Глобальної стратегії ВООЗ з протидії ТБ до 2035 року є звільнення світу від туберкульозу з досягненням нульового рівня захворюваності, смертності та страждань від цієї хвороби.
Україна приєдналася до Глобальної стратегії, ухваливши Державну стратегію протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року
Що необхідно знати про туберкульоз кожній людині?
Туберкульоз – це інфекційна хвороба, яка може вражати всі органи і системи людського організму: легені, бронхи, нирки, кістки, серце, слизові оболонки. Найнебезпечнішими для оточуючих є хворі з легеневими формами туберкульозу.
Збудник туберкульозу – мікобактерії. Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом
Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє мікобактерії у повітря разом з крапельками мокротиння або слини. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці заражені крапельки, може бути інфікована. Мікобактерії можуть виділятись під час кашлю, розмови, співу; рідше – іншими шляхами при позалегеневих формах туберкульозу. Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки) та опосередковано (через забруднені предмети вжитку: книжки, рушники, посуд, продукти харчування, особливо молочні).
Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 -38,0 C. З’являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов’язуючи його з курінням чи застудою. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях бувають не завжди. Як правило, описані симптоми проявляються при задовільному самопочутті і збереженні працездатності.
Туберкульоз розвивається у приблизно 10% людей, інфікованих бактеріями туберкульозу. Особливо чутливі до туберкульозу люди з ослабленою імунною системою (через хронічні захворювання або прийом певних ліків) та маленькі діти, оскільки їх імунна система ще не сформована. Щоб захистити дитину від важких форм туберкульозу використовують вакцину БЦЖ.
БЦЖ — це жива вакцина з настільки ослабленими мікобактеріями, що вони не здатні викликати захворювання. БЦЖ застосовують у багатьох країнах з високою поширеністю ТБ для захисту дітей. На жаль, Україна й досі знаходиться в цьому переліку. Тому так важливо дотримуватись Національного календаря профілактичних щеплень і вчасно захищати своїх дітей від загроз. Вакцину вводять — на 3–5 день життя. Це рекомендований вік для вакцинації, однак діти старше 5 днів також можуть бути вакциновані, якщо раніше вони не були щеплені з об’єктивних причин
Хто має вищий ризик розвитку туберкульозу
До груп підвищеного ризику захворювання на туберкульоз належать:
1. ВІЛ-інфіковані особи.
2. Особи, які контактують з хворими на туберкульоз (сімейні чи професійні контакти).
3. Особи із захворюваннями, що призводять до послаблення імунітету.
4. Курці, особи, що зловживають алкоголем чи вживають наркотики.
5. Іммігранти та біженці з регіонів з високою захворюваністю на туберкульоз.
6. Особи, що перебувають за межею бідності, безробітні.
7. Особи без визначеного місця проживання.
8. Пацієнти психіатричних закладів.
9. Затримані та особи, які перебувають під вартою при відправленні їх до ізоляторів тимчасового тримання, особи, які утримуються або звільнились з установ виконання покарань, а також особи, щодо яких встановлено адміністративний нагляд.
10. Працівники пенітенціарних установ, психіатричних закладів та працівники закладів охорони здоров’я, які мають часті контакти з хворими на туберкульоз особами, проводять відповідні дослідження та аналізи.
Діагностика туберкульозу
Діагностика ТБ полягає у визначенні локалізації патологічного процесу, мікробіологічному підтвердженні захворювання на ТБ та ідентифікації збудника, а також обов’язковому визначенні чутливості мікобактерій туберкульозу до лікарських засобів, які застосовуються для лікування.
Усі особи, які звернулись за медичною допомогою із симптомами та захворюваннями, за наявності яких пацієнту проводять обстеження на ТБ, а також особи із підозрою на ТБ обстежуються на легеневий та/або позалегеневий ТБ із застосуванням загальноклінічних, мікробіологічних та інших методів дослідження.
У людей з підозрою на легеневий туберкульоз, зокрема за наявності тривалого кашлю, для аналізу використовують мокроту, яка досліджується за допомогою молекулярно-генетичного методу, а за неможливості отримати такий вид біоматеріалу, можуть проводитись такі види обстежень як індукція мокротиння або фібробронхоскопічне дослідження.
Туберкульоз — виліковне захворювання, успіх лікування залежить від вчасно розпочатого прийому ефективних медпрепаратів та дисципліни пацієнта у дотриманні всіх рекомендацій лікаря та регулярному прийомі ліків.
Слід розуміти, що проблема туберкульозу може бути вирішена тільки при участі всього суспільства в цілому й кожної людини окремо.
Виконавці: завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України» Галина Шамичкова, лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій Юлія Левченко.
