Віспа мавп – інфекційна хвороба, на яку розповсюджується дія міжнародних медико – санітарних правил (ММСП)


У світі  підтвердили  вже понад сто випадків  мавпячої віспи. ВООЗ  прогнозує  збільшення кількості інфікованих у найближчі місяці. в Україні поки що не зафіксовано жодного випадку мавпячої віспи.

Віспа мавп – вірусне зоонозне захворювання (тобто захворювання, що передається людині від тварин), симптоми якого у людини схожі з симптомами, які спостерігалися в минулому у пацієнтів з натуральною віспою, проте менш серйозні.

Вірус віспи мавп схожий з натуральною віспою людини – хворобою, яка була повністю викоренена в 1980 р. коли ВООЗ офіційно повідомила, що натуральна віспа ліквідована у природі за допомогою вакцинації.

Хоча віспа мавп протікає набагато легше, вона може привести до летальних наслідків.

З 1970 р. випадки зараження людини віспою мавп були зареєстровані в 10 країнах Африки: Демократичній Республіці Конго, Республіці Конго, Камеруні, Центральноафриканській Республіці, Нігерії, Кот д’Івуарі, Ліберії, Сьєрра-Леоне, Габоні і Південному Судані. Випадки захворювання на віспу мавп досі спорадично виникають в деяких районах Африки, де переважають тропічні вологі ліси.

В 2018 році вперше в Ізраїлі зареєстровано завезений випадок захворювання людини на вірус мавпової віспи (MPXV) у громадянина цієї країни, який працював у Нігерії (останній спалах такого захворювання у Нігерії зареєстрований у вересні 2017 року та триває по теперішній час).

Інфікування в індексних випадках відбувається в результаті прямого контакту з кров’ю, біологічними рідинами, а також ураженою шкірою або слизової інфікованих тварин. В Африці документально зареєстровані інфекції у людей в результаті поводження з інфікованими мавпами, гамбійських щурами і білками, при цьому основним резервуаром вірусу є гризуни. Одним з можливих факторів ризику є вживання в їжу м’яса інфікованих тварин без належної термічної обробки.

Вторинна передача, або передача від людини людині, відбувається в результаті тісного контакту з інфікованими виділеннями з дихальних шляхів, пошкодженнями шкіри інфікованої людини або з предметами, контамінованих біологічними рідинами або матеріалами з осередків ураження хворої людини.

Передача інфекції відбувається переважно повітряно-крапельним шляхом при тривалому особистому контакті, що піддає найбільший ризик інфікування членів сім’ї людини з гострим випадком захворювання. Передача інфекції може також відбуватися при інокуляції або через плаценту (вроджена віспа мавп).

Найбільший ризик захворіти мають члени однієї родини, а також медичні працівники, якщо не дотримуватимуться правил контакту з пацієнтом.

Період від часу інфікування до появи симптомів (інкубаційний період) становить від 6 до 16 днів, однак може коливатися в діапазоні від 5 до 21 дня.

У період проникнення до організму людини мавпяча віспа супроводжується такими симптомами: гарячка, сильний головний біль, збільшення лімфатичних вузлів ,біль у спині, м’язах,сильна слабкість.

Вказані симптоми можуть тривати до 5 днів, після чого починається період висипання. Більш ніж у 90 % випадків  висипка виникає на обличчі, а потім поширюється на інші частини тіла. У разі інфікування під час статевих стосунків-  первинним місцем появи висипу можуть бути статеві органи.

Для профілактики мавпячої віспи необхідно мандрівникам до країн Західної Африки, ендемічних з MPXV, уникати контактів з тваринами, що можуть бути носіями хвороби (гризуни, сумчасті тварини, примати), утримуватися від вживання м’яса диких тварин. Необхідно дотримуватись гігієнічних норм, належної безпеки харчових продуктів та питної води.

У разі появи будь-яких симптомів захворювання під час подорожі або після повернення необхідно терміново звернутися по медичну допомогу.

Діагностувати цю недугу можна за допомогою спеціального ПЛР-тестування. Для цього у потенційного хворого досліджують вміст або покриви висипань.

Виконавець: Шамичкова Галина – завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ».

 

Print Friendly, PDF & Email