24 березня – Всесвітній день боротьби с туберкульозом

У розрахунку на 100 000 населення показник захворюваності знизився із 60,1 до 42,2.

Найвищі рівні захворюваності на туберкульоз зареєстровано серед населення Одеської (2 171 випадок), Дніпропетровської (2 005), Львівської (1 098) областей та підконтрольної Україні частини Донецької (1 065) області.

Водночас, у Тернопільській області зафіксували найбільше зниження захворюваності — на 48,9%. Також помітне зниження в Чернівецькій (43,8%), Івано-Франківській (41,9%), Вінницькій (39,4%) областях та м. Київ (37,8%).

Всесвітня асамблея охорони здоров’я (м. Женева, Швейцарія) у травні 2014 року схвалила Глобальну стратегію «Покласти край туберкульозу» на період 2016 – 2035 роки. Головним завданням нової Глобальної стратегії ВООЗ з протидії ТБ до 2035 року є звільнення світу від туберкульозу з досягненням нульового рівня захворюваності, смертності та страждань від цієї хвороби.

Україна приєдналася до Глобальної стратегії, ухваливши Державну стратегію протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, туберкульозу та вірусним гепатитам до 2030 року

На сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. Проблема подолання хвороби не вирішена і потребує безумовної уваги зважаючи на те, що останні роки Дніпропетровська область входить в трійку найбільш неблагополучних регіонів України щодо захворюваності на туберкульоз.

Питання протидії туберкульозу (далі – ТБ) в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. У 2017 році в Україні розроблена та затверджена концепція «Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2017-2021 роки».

            Що необхідно знати про туберкульоз кожній людині?

Туберкульоз – це інфекційна хвороба, яка може вражати всі органи і системи людського організму: легені, бронхи, нирки, кістки, серце, слизові оболонки. Найнебезпечнішими для оточуючих є хворі з легеневими формами туберкульозу.

Збудник туберкульозу – мікобактерії. Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом. Хворий на так звану «відкриту» форму туберкульозу під час кашлю виділяє мікобактерії у повітря разом з крапельками мокротиння або слини. Людина, що знаходиться поруч та вдихає ці заражені крапельки, може бути інфікована. Мікобактерії можуть виділятись під час кашлю, розмови, співу; рідше – іншими шляхами при позалегеневих формах туберкульозу.  Зараження може відбутися і під час безпосереднього контакту з хворим (через поцілунки) та опосередковано (через забруднені предмети вжитку: книжки, рушники, посуд, продукти харчування, особливо молочні).

Під час розвитку хвороби проявляються симптоми інтоксикації: зниження апетиту, загальна слабкість, підвищена пітливість, температура тіла піднімається до 37,2 –38,0 C. З’являється кашель, на який хворий спершу не звертає уваги, пов’язуючи його з курінням чи застудою. На початкових стадіях і задишка, і біль в грудях бувають не завжди. Як правило, описані симптоми проявляються при  задовільному самопочутті і збереженні працездатності.

Якщо у Вас є ці симптоми, необхідно негайно звернутися до лікаря!

Також важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день – обов’язковим є рентгенологічне обстеження. Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо – легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з так званої «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки  та інші контингенти.

З метою своєчасного і раннього виявлення захворювання встановлено  щорічне проведення туберкулінових проб у дітей. Для запобігання туберкульозу, окрім специфічної профілактики, проводиться вакцинація. Також, необхідно дотримуватись здорового способу життя, правил праці та відпочинку, не зловживати алкоголем, курінням. Варто уникати стресових, конфліктних ситуацій.

Отже, проблема туберкульозу може бути вирішена тільки при участі всього суспільства в цілому й кожної людини окремо.

Виконавець: Шамичкова Г.Р. – завідувач відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЛЦ МОЗ України».