Заходи з профілактики холери.
Холера – особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, яка характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту з виникненням багаторазових проносу та блювання, внаслідок яких розвивається обезводнення організму.
Холера відноситься до карантинних інфекційних захворювань, які можуть викликати масове захворювання людей та високу летальність. Захворювання має особливо стрімке поширення у країнах з проблемами забезпечення якісною питною водою, низьким рівнем санітарно-гігієнічного благоустрою, медичного обслуговування та гігієнічних знань населення. На міжнародному рівні заходи щодо попередження розповсюдження холери у світі передбачені Міжнародними медико-санітарними правилами.
Захворювання викликається бактерією, так званим холерним вібріоном. Виникнення більшості епідемій чітко пов’язані з водним фактором передачі збудника інфекції, однак поширенню хвороби в побутових умовах також сприяє пряме забруднення їжі інфікованими фекаліями. Можливий контактно-побутовий шлях передачі збудника інфекції, наприклад, через забруднені руки. Інкубаційний період (тобто період від зараження до появи перших клінічних симптомів) при холері складає від кількох годин до 5 діб, в середньому 1-2 дні.
Джерелом інфекції є тільки людина.
У зовнішньому середовищі, зокрема на харчових продуктах, холерні вібріони виживають до 2-5 днів. На овочах, що зрощуються на відкритому ґрунті, при сонячному світлі холерні вібріони гинуть через 8 годин. Тривалий термін вони виживають у відкритих водоймищах з середньою температурою води +170C та вище.
На теперішній час у світі триває сьома пандемія холери. Це інфекційне
захворювання залишається глобальною загрозою для громадського здоров’я. Так, з початку 2018 року зареєстровано більш ніж 20 тисяч випадків холери. За даними ДУ «Український науково-дослідницький протичумний інститут імені І.І.Мечникова МОЗ України» у 2018р. зареєстровані спалахи холери в Сирії, а також в таких африканських країнах, як Кенія, Сомалі, Нігерія, Танзанія, Нігерія, Уганда, Замбія, Зімбабве, Ангола.
Щороку реєструються завізні випадки холери в країнах Європейського регіону: 2012 рік – 18 випадків, 2013 рік – 9 вип., 2014 рік – 12 вип., 2015 рік – 24 вип., 2016 рік – 23 вип. Так в 2012-2016 роках випадки холери реєструвались в Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Бельгії, Швеції, Данії, Норвегії, Австрії (http://atlas.ecdc.europa.eu/public/index.aspx).
В Україні, за останні 25 років, найбільша кількість випадків захворювання на холеру реєструвалась в 1994 році (845 випадків) та 1995 році (548 випадків). У 2011 році зареєстровано резонансний спалах холери у Маріуполі, Донецька область (33 хворих, 24 носія холерного вібріону).
В Дніпропетровській області останній спалах холери зареєстрований в 1994 році серед мешканців м. Кривий Ріг, під час якого захворіло 63 особи. Під час епідеміологічного розслідування встановлено, що холера в м. Кривий Ріг виникла внаслідок вживання інфікованої морської риби, завезеної з Миколаївської області. З 1995 року випадки холери серед населення Дніпропетровської області не реєструвались.
Разом з тим, активні міжнародні зв’язки та інтенсивне транспортне сполучення не виключають завезення холери і на територію Дніпропетровської області, а оптимальні природно-кліматичні умови у літній період часу в регіоні не виключають циркуляцію збудника цієї небезпечної хвороби в навколишньому середовищі.
Державна установа «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» (далі – Лабораторний центр) єдина установа в області, що здійснює лабораторний моніторинг циркуляції збудника холери у навколишньому середовищі, у тому числі у воді відкритих водоймищ у місцях масового відпочинку населення.
За результатами лабораторного моніторингу в червні-липні 2018 року токсигенні холерні штами в навколишньому середовищі, в тому числі в пробах води відкритих водоймищ, не виділялись. Разом з тим, виділялись нетоксигенні холерні штами (холерний вібріон не О1 групи), які не викликають захворювань людей на холеру, але можуть спричинити розлади з боку кишково-шлункового тракту.
Так, в червні-липні 2018 року, при дослідженні фахівцями Лабораторного центру, нетоксигенний холерний вібріон виділявся в пробах води річок Дніпро (пляж на житловому масиві Придніпровськ та в районі Мандриківської коси м. Дніпро), Самара (міський пляж м. Новомосковськ), Вовча (міський пляж м. Павлоград), Кільчень (зона відпочинку м. Підгороднє), Інгулець (м. Кривий ріг), Оріль (смт.
Текст інформації:
Холера – особливо небезпечна гостра кишкова інфекція, яка характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту з виникненням багаторазових проносу та блювання, внаслідок яких розвивається обезводнення організму.
Холера відноситься до карантинних інфекційних захворювань, які можуть викликати масове захворювання людей та високу летальність. Захворювання має особливо стрімке поширення у країнах з проблемами забезпечення якісною питною водою, низьким рівнем санітарно-гігієнічного благоустрою, медичного обслуговування та гігієнічних знань населення. На міжнародному рівні заходи щодо попередження розповсюдження холери у світі передбачені Міжнародними медико-санітарними правилами.
Захворювання викликається бактерією, так званим холерним вібріоном. Виникнення більшості епідемій чітко пов’язані з водним фактором передачі збудника інфекції, однак поширенню хвороби в побутових умовах також сприяє пряме забруднення їжі інфікованими фекаліями. Можливий контактно-побутовий шлях передачі збудника інфекції, наприклад, через забруднені руки. Інкубаційний період (тобто період від зараження до появи перших клінічних симптомів) при холері складає від кількох годин до 5 діб, в середньому 1-2 дні.
Джерелом інфекції є тільки людина.
У зовнішньому середовищі, зокрема на харчових продуктах, холерні вібріони виживають до 2-5 днів. На овочах, що зрощуються на відкритому ґрунті, при сонячному світлі холерні вібріони гинуть через 8 годин. Тривалий термін вони виживають у відкритих водоймищах з середньою температурою води +170C та вище.
На теперішній час у світі триває сьома пандемія холери. Це інфекційне захворювання залишається глобальною загрозою для громадського здоров’я. Так, з початку 2018 року зареєстровано більш ніж 20 тисяч випадків холери. За даними ДУ «Український науково-дослідницький протичумний інститут імені І.І.Мечникова МОЗ України» у 2018р. зареєстровані спалахи холери в Сирії, а також в таких африканських країнах, як Кенія, Сомалі, Нігерія, Танзанія, Нігерія, Уганда, Замбія, Зімбабве, Ангола.
Щороку реєструються завізні випадки холери в країнах Європейського регіону: 2012 рік – 18 випадків, 2013 рік – 9 вип., 2014 рік – 12 вип., 2015 рік – 24 вип., 2016 рік – 23 вип. Так в 2012-2016 роках випадки холери реєструвались в Великобританії, Німеччині, Франції, Іспанії, Бельгії, Швеції, Данії, Норвегії, Австрії (http://atlas.ecdc.europa.eu/public/index.aspx).
В Україні, за останні 25 років, найбільша кількість випадків захворювання на холеру реєструвалась в 1994 році (845 випадків) та 1995 році (548 випадків). У 2011 році зареєстровано резонансний спалах холери у Маріуполі, Донецька область (33 хворих, 24 носія холерного вібріону).
В Дніпропетровській області останній спалах холери зареєстрований в 1994 році серед мешканців м. Кривий Ріг, під час якого захворіло 63 особи. Під час епідеміологічного розслідування встановлено, що холера в м. Кривий Ріг виникла внаслідок вживання інфікованої морської риби, завезеної з Миколаївської області. З 1995 року випадки холери серед населення Дніпропетровської області не реєструвались.
Разом з тим, активні міжнародні зв’язки та інтенсивне транспортне сполучення не виключають завезення холери і на територію Дніпропетровської області, а оптимальні природно-кліматичні умови у літній період часу в регіоні не виключають циркуляцію збудника цієї небезпечної хвороби в навколишньому середовищі.
Державна установа «Дніпропетровський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» (далі – Лабораторний центр) єдина установа в області, що здійснює лабораторний моніторинг циркуляції збудника холери у навколишньому середовищі, у тому числі у воді відкритих водоймищ у місцях масового відпочинку населення.
За результатами лабораторного моніторингу в червні-липні 2018 року токсигенні холерні штами в навколишньому середовищі, в тому числі в пробах води відкритих водоймищ, не виділялись. Разом з тим, виділялись нетоксигенні холерні штами (холерний вібріон не О1 групи), які не викликають захворювань людей на холеру, але можуть спричинити розлади з боку кишково-шлункового тракту.
Так, в червні-липні 2018 року, при дослідженні фахівцями Лабораторного центру, нетоксигенний холерний вібріон виділявся в пробах води річок Дніпро (пляж на житловому масиві Придніпровськ та в районі Мандриківської коси м. Дніпро), Самара (міський пляж м. Новомосковськ), Вовча (міський пляж м. Павлоград), Кільчень (зона відпочинку м. Підгороднє), Інгулець (м. Кривий ріг), Оріль (смт. Царичанка) та в інших. У попередні роки, у Дніпропетровській області в літній період часу, також спостерігалось виділення нетоксигенного холерного вібріону.
Від людей токсигенні та нетоксигенні холерні вібріони у поточному році не виявлялись.
Для запобігання захворювання на холеру необхідно:
- дотримуватись правил особистої гігієни;
- вживати тільки гарантовано безпечну воду і напої;
- для пиття, миття посуду, овочів, фруктів, ягід тощо використовувати воду лише з перевірених безпечних вододжерел;
- не використовувати в їжу харчові продукти, якість яких викликає сумнів, а також уникати вживання сирих морепродуктів (креветки, молюски тощо);
- запобігати проникненню комах та тварин до приміщень, так як вони можуть механічним шляхом переносити збудники інфекційних хвороб;
- уникати відпочинку у невстановлених місцях;
- під час купання у водоймищах старатись не заковтувати воду;
- уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційних кишкових захворювань.
Особам, що виїжджають у країни, в яких неблагополучна епідемічна ситуація з холери, необхідно особливо слідкувати за дотриманням цих правил. Якщо протягом п’яти днів після повернення з таких країн у людини виникли симптоми шлунково-кишкових розладів, необхідно негайно звернутися до лікаря. Самолікування може призвести до найтяжчих ускладнень та наслідків для здоров’я людини.
Виконавець: Кісельов Д.А. – завідувач відділу епідеміологічного нагляду та профілактики інфекційних захворювань, Левченко Ю.О. – лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Дніпропетровський ОЛЦ МОЗ України».
