30 січня відзначається Всесвітній день допомоги хворим на проказу


Він  був заснований ООН у 1953 році на честь всіх небайдужих до цієї проблеми людей, які присвятили своє життя боротьбі з проказою. Основним девізом цього дня є боротьба з дискримінаційним ставленням до людей, хворих на проказу, надання їм усіх прав і можливостей для повноцінного життя, соціально-економічної реадаптації в суспільстві. За даними ВООЗ, щорічно у світі реєструють 230 тисяч нових випадків лепри.

Вказівки про існування прокази відомі починаючи з 2460 року до нашої ери. На відміну від спорідненого їй туберкульозу проказа була поширена повсюдно ще до приходу європейців на різні материки. Найстарші вогнища хвороби існували і на півдні Європи, і в Азії, Африці, Америці й, навіть, на Тихоокеанських островах. Проникнення хвороби з її давніх осередків і поширення в різні країни було пов’язане зі змінами у торгівлі та з війнами. У сучасному світі ця хвороба трапляється також на всіх континентах, але найпоширеніша у країнах Африки, Азії, Центральної та Південної Америки.

За даними МОЗ в Україні відмічаються  поодинокі випадки упродовж багатьох років. Усі хворі на лепру отримують лікування в спеціалізованому медичному закладі — лепрозорії в Одеській області. Станом на кінець 2023 року в стаціонарі ДЗ “Український лепрозорій МОЗ України” перебувають на лікуванні троє хворих на лепру. Це — чоловіки 1939, 1948 та 1954 років народження.

Збудником лепри є мікобактерія лепри (паличка Хансена), яка є внутрішньоклітинним  паразитом, не утворює спор, не росте на живильних середовищах, не утворює токсинів. Є стійкою у навколишньому середовищі, у трупах хворих зберігається багато років. Мікобактерія лепри є спирто- та кислотостійкою, в 40% формаліні при кімнатній температурі зберігає свої властивості 10-12 і більше років.

Джерелом інфекції є хвора на лепру людина. Основними шляхами інфікування лепрою є  повітряно-крапельний (через слиз) та контактний (при проникненні через ушкоджену шкіру й слизові оболонки виділень з лепром на шкірі і на слизових оболонках, що розпадаються). Можливими шляхами зараження також є: аліментарний, трансмісивний (через укуси комах), зрідка – трансплацентарний. За даними досліджень встановлено, що збудник лепри може знаходитися у молоці матері, в крові, сечі, калі, спермі. Особливо небезпечними є хворі з латентною формою лепри.

 Зараження проказою найбільш імовірне внаслідок тривалого й досить тісного побутового контакту. Збудник передається від хворої людини до здорової найчастіше з виділеннями з носа (під час кашлю, чхання), а також контактним способом. Зі 100 осіб лише в трьох розвиваються якісь ознаки, тобто хвороба не має великої заразності. Здорові люди, як правило, піддаються ризику лише в тому разі, коли в них порушено імунний статус.

 Інкубаційний період хвороби триває близько 5 років. У деяких випадках симптоми можуть розвинутися впродовж  одного року, а в інших — до 20 років.

Симптоми  і наслідки прокази:

За всіх форм лепри на ранній стадії з’являються шкірні зміни. Травми і вторинні інфекції призводять до деформації кисті, втрати пальців і дистальних відділів кінцівок, можуть розвиватися сліпота, амілоїдоз. Хворі, які не отримали специфічне лікування, стають людьми з інвалідністю.

Ускладнення хвороби:

• втрата чутливості або параліч нервів;

• ущільнення тканин шкіри і поява різних горбів, випадання волосся, потовщення і збільшення в області вух, деформація вигляду;

• деформація або западання спинки носа;

• відмирання тканини або навіть втрата частин тіла;

• атрофія м’язів, найчастіше в області кисті;

• запалення рогівки ока, що приводить до сліпоти;

• ураження лицьових нервів;

• обмежений рух суглобів;

• у чоловіків –  ураження яєчок і подальше безпліддя, імпотенція.

Профілактика прокази (лепри):

Оскільки проказа не дуже заразна – ризик її поширення низький. Заразною є лише невиліковна форма прокази, але навіть тоді інфекція поширюється не активно. Однак за домашніми контактами (особливо дітьми) пацієнтів з проказою слід спостерігати – на предмет розвитку симптомів і ознак хвороби. Після початку лікування проказа більше не поширюється.

 Найкращим засобом запобігання є уникнення контакту з біологічними рідинами та висипами  інфікованих людей.

Print Friendly, PDF & Email