Профілактика синдрому професійного вигоряння у лікарів


Діяльність лікарів проходить в умовах підвищених соціо-психологічних вимог та пов’язана з високим розумовим та психоемоційним напруженням.

Важливим проявим негативного впливу професії на особистість є   синдром професійного вигоряння (СПВ).

СПВ – довготривала стресова реакція чи синдром, який з’являється внаслідок тривалих професійних стресів середньої інтенсивності. СПВ представляє собою процес поступової втрати емоційної, когнітивної та фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, особистої відстороненості та зниження задоволення виконанням роботи.

Висока соціальна значущість медичної праці є фактором нестабілізаційного впливу на особистість лікаря на всіх етапах його професійного  та життєвого шляху. У зв’язку з чим є актуальним профілактика СПВ у лікарів. Розповсюдженість СПВ серед медичних робітників становить від 28 до 100%. Найбільш часто СПВ відмічається у стоматологів, психіатрів,  лікарів відділень інтенсивної терапії. У кожного другого фахівця онкологічних відділень та загальносоматичного профілю виявляються  ознаки СПВ. Синдром виявляється як у лікарів, так и у медичних сестер.

  Розглядаючи причини СПВ у лікарів, необхідно зупинитися на факторах, які сприятливі у його формуванні.

Серед них можна виділити соціальні, особисті та професійні фактори.

Соціальні фактори:

  • недостатнє винагородження;
  • необхідність зовнішнє проявляти емоції, які не відповідають

реальним;

  • діяльність, пов’язана з відповідальністю за життя людей;
  • висока ступінь невизначеності в оцінки виконуваної роботи;
  • емоційна насиченість міжособистісними взаємодіями.

Особисті фактори:

  • високий рівень емоційної лабільності;
  • високий самоконтроль;
  • схильність до підвищеної тривоги та депресивним реакціям;
  • висока емпатичність;
  • низька стійкість до стресів.

Професійні фактори:

  • високе робоче навантаження;
  • одноманітна, напружена психоемоційна діяльність;
  • відсутність взаєморозуміння у колективі;
  • строго регламентований режим праці;
  • нічні чергування, відсутність вихідних, відпустки,  інші.

Комплексна профілактика СПВ проводиться на чотирьох рівнях. На максимальному рівні – це заходи на рівні держави, пов’язані з поліпшенням соціально-економічного статусу та підвищенням престижу професії. Існують дані, що підвищення заробітної плати співробітникам сприяє зниженню частоти розвитку СПВ.

Заходи на рівні трудового колективу включають поліпшення соціально-психологічного клімату у колективі та поліпшення умов трудової діяльності. Бажано щоб на рівні трудового колективу профілактикою СПВ займатися психолог.

Об’єктом профілактики є також сім’я робітника.  У випадку необхідності психолог повинен проводити корекцію сімейних відношень та сімейну психотерапію. У зв’язку з чим, є необхідним включати до штату медустанови психолога або психотерапевта. 

На рівні особистості профілактичні заходи включають навчання навичкам саморегуляції, ранню діагностику ознак професійного вигоряння, навчання релаксаційним технікам, психологічну поміч у стресових ситуаціях.

Профілактика СПВ в установі повинна проводитись на рівні керівництва установи та керівників підрозділів. Керівництво закладу здійснює:

  • організацію інформування співробітників про СПВ і факторах ризику;
  • організацію виявлення ознак СПВ у працівника;
  • перевід за згодою працівника в межах установи в інший підрозділ;
  • створення умов для професійно-кваліфікаційного росту співробітників;
  • надання короткострокової відпустки, відпустки по частинам;
  • підвищення особистої соціально-психологічної компетентності;
  • гнучкий та адекватний стиль керівництва;
  • організацію злагодженої та гнучкою роботи підрозділів установи;
  • адекватний підбір керівників підрозділів.

Керівники підрозділів установи повинні проводити діагностику СПВ у співробітників підрозділу, діагностику соціально-психологічного клімату в трудовому  колективі та його поліпшення, створення умов професійно-кваліфікаційного росту співробітників, наставництво молодих спеціалістів та організацію злагодженої роботи підрозділу.

Профілактика СПВ у лікарів повинна стати пріоритетом соціального захисту медичної професійної спільноти.  Реформування охорони здоров’я потребує зміни громадської та професійної свідомості лікарів: зміни песимістично-катастрофічної парадигми сприйняття світу на ресурсно-творчу життєву стратегію.

Виконавець: лікар з гігієни праці відділу епідеміологічного нагляду (спостереження) та профілактики неінфекційних захворювань ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України» ДЗИГАЛ Наталья.

Print Friendly, PDF & Email