КОНТРОЛЬ ЗА ПОШИРЕННЯМ НАРКОТИКІВ У СВІТІ
Тривалий час в світі впроваджувалась каральна наркополітика, яка ставила за мету повне викорінення вживання наркотиків. Серед прикладів – політика тотального прогібіціонізму та «нульової толерантності». Принципами таких підходів є повна заборона вживання наркотичних засобів у немедичних цілях та максимально жорстке покарання за злочини пов’язані з наркотиками включаючи вживання. В основі ідеології такого підходу був принцип, що максимально жорстке покарання автоматично знизить попит на наркотики. Проте політика “нульової толерантності” незважаючи на значні витрати пов’язані з її впровадженням призвела лише до розростання кримінальної інфраструктури, посилення насильства на вулицях, неефективності витрат коштів держав на правоохоронні, судові, каральні заходи, маргіналізації осіб,наркоспоживачів та стрімкого поширення епідемії ВІЛ та вірусного гепатиту С. Наслідками такої політики також став обмежений доступ до наркотичних лікарських засобів, що призначаються з медичною метою, зокрема для лікування больового синдрому, що створило в світі епідемію болі.
Політика нульової толерантності показала, що виграти війну проти наркотиків неможливо, проте можливо зменшити шкоду від їх вживання.
На сьогодні в світі нараховується 27 країн, які пішли шляхом перегляду наркополітики, зокрема, запровадивши поняття часткової декриміналізації вживання наркотиків.
СТРАТЕГІЯ ДЕРЖАВНОЇ НАРКОПОЛІТИКИ
Наркополітика держави є одним з найбільш важливих чинників, що впливають на ситуацію із вживанням наркотиків і, зокрема, на доступ осіб, які зловживають або мають залежність, до програм зменшення шкоди та лікування. Ефективна наркополітика базується на таких принципах:
- Інвестування коштів у здоров’я (профілактика, зниження шкоди, лікування) та громадську безпеку як основи сучасної наркополітики;
- Забезпечення вільного доступу до життєво необхідного лікування (опіоїдні анальгетики, препарати замісної підтримувальної терапії тощо);
- Припинення криміналізації та позбавлення свободи людей, які вживають наркотики, оскільки залежні особи насамперед хворі, а не злочинці;
- Переорієнтація дій правоохоронних органів на боротьбу з організованою злочинністю (зосередження ресурсів на найбільш руйнівних та насильницьких елементах наркобізнесу, а не тих, хто перебуває на найнижчій сходинці ієрархії, — дрібних дилерах);
- Регулювання та контроль наркоринку (обігу наркотичних препаратів) силами держави (ліцензування, квоти, рецептурний відпуск, віковий доступ, маркетинг тощо);
- Використання нових критеріїв ефективності наркополітики — зниження негативних наслідків уживання наркотиків (передозування, поширення соціально небезпечних хвороб, насильства тощо) на противагу гектарам знищених полів незаконно культивованих рослин, вазі конфіскованих наркотиків, кількості ув’язнених за злочини, пов’язані з уживанням/зберіганням/поширенням наркотиків.
В свою чергу, ключовими складовими наркополітики є:
- зменшення попиту на наркотики;
- зниження пропозиції;
- забезпечення доступу до ЗПТ.
ПРИНЦИПИ ЕФЕКТИВНОГО ЛІКУВАННЯ
Не існує єдиного виду лікування, що підходить для всіх. Тактика лікування залежить від особливостей перебігу захворювання пацієнта та його індивідуальних характеристик, стилю життя, супутніх захворювань, запиту на лікування. Для кожної людини ефективним може бути різне лікування, відтак якщо лікування виявилося неефективним, це не означає, що людину не потрібно більше лікувати.
Лікування має надаватися максимально швидко. Враховуючи, що пацієнти часто можуть змінювати своє рішення щодо необхідності лікування, важливою є організація доступу до лікування якомога швидше – одразу, тільки-но пацієнт виявив таке бажання. Тривалий період очікування перед початком лікування призводить до значних втрат пацієнтів, які можуть більше не звернутися по допомогу.
Ефективне лікування спрямоване на багато симптомів і проблем індивіда, а не лише на зловживання наркотиками. Аби бути ефективним, лікування має включати не лише вирішення проблем із залежністю, але й звертати увагу на вирішення інших проблем (медичних, соціальних, психологічних, побутових тощо). Важливо також, щоб лікування відповідало віку, статі, етнічній належності та культурі людини.
Індивідуальний лікувальний план має постійно перебувати в центрі уваги й модифікуватися залежно від мінливих потреб пацієнта. З огляду на складність перебігу захворювання, яке часто супроводжується наявністю інших супутніх, пов’язаних з ним станів (медичних, психологічних, соціальних), важливо постійно забезпечувати догляд і відслідковувати зміни потреб пацієнта. Це дасть змогу коригувати інтенсивність лікування та включати до нього інші необхідні послуги.
Лікування має бути тривалим. Тривалість лікування залежить від індивідуальних потреб та наявних проблем людини. Дослідження показують, що більшості залежних необхідно щонайменше три місяці перебування на лікуванні, щоб значно скоротити або припинити вживання наркотиків, а саме лікування часто може мати декілька епізодів.
Психологічне консультування (індивідуальне та/або групове) й інші види поведінкової терапії. Численні дослідження вказують на те, що проведення лікування залежностей у поєднанні з психологічним консультуванням сприяє кращому утриманню в програмі та знижує ризик рецидиву. Застосування поведінкової чи групової терапії спрямоване насамперед на зміну мотивації людини, роботу зі стимулами, формування навичок вирішення проблем та покращення міжособистісної взаємодії. Усе це сприяє кращому утриманню в програмі лікування та запобіганню поверненню до вживання наркотиків.
ПРОБЛЕМА ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ З ТОЧКИ ЗОРУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я. ЗПТ
Аби предметніше розібратись у проблемі вживання наркотичних речовин, ЦГЗ розробив посібник “Проблема вживання психоактивних речовин з точки зору громадського здоров’я. Замісна підтримувальна терапія”
Видання підготовлено Центром громадського здоров’я в рамках програми «Прискорення прогресу у зменшенні тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції в Україні», за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.
Посібник розкриває ключові питання стосовно наркополітики в Україні та світі, допомагає розібратись у тому, чому люди вживають наркотики та який їх вплив на головний мозок, які є стратегії та ефективні підходи до лікування, а також як розвивається замісна підтримувальна терапія в Україні.
Проблема вживання психоактивних речовин з точки зору громадського здоров’я. Замісна підтримувальна терапія by Центр громадського здоров’я України on Scribd
Джерело: за інформацією ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України»
