В Україні протягом останніх років щорічно реєструються поодинокі випадки захворювань на черевний тиф. За 6 місяців 2022 року зареєстровано один випадок. Також протягом 2021р., 2020 р., 2019 р зареєстровано по одному випадку захворювання у різних областях країни.
У Дніпропетровській області останній випадок було виявлено у 2013 році. Протягом попередніх років виявлялися спорадичні випадки захворювання на черевний тиф, загалом за період 2000-2013рр. в області перехворіли на черевний тиф 18 осіб.
Черевний тиф – гостре інфекційне захворювання, що спричиняється різними формами черевнотифозних бактерій (Salmonella typhi). Характеризується ураженням лімфатичного апарату кишечника, мезентеріальних лімфатичних вузлів, бактеріємією, клінічно проявляється загальною інтоксикацією, гарячкою, висипкою, тифозним статусом, можливими загостреннями і рецидивами, специфічними ускладненнями, тривалим бактеріоносійством.
Черевнотифозні бактерії здатні зберігати життєздатність у навколишньому середовищі до декількох місяців. Деякі харчові продукти (молоко, сир, м’ясо, фарш) є сприятливим середовищем для розмноження бактерій. Мікроорганізми легко переносять заморожування, а ось кип’ятіння та хімічні дезінфектанти діють на них згубно.
Резервуаром і джерелом черевного тифу є хвора людина і носій інфекції. У разі формування хронічного носійства людина може виділяти збудника протягом усього життя, представляючи найбільшу епідеміологічну небезпеку для оточуючих. Особливо небезпечними є бактеріоносії‚ які працюють на підприємствах громадського харчування‚ харчової промисловості‚ у закладах охорони здоров’я, дитячих установах.
Виділення збудника відбувається з сечею та калом. Шляхи зараження – водний‚ харчовий та контактно – побутовий. Можливе передавання збудника через комах, які можуть бути механічними переносниками інфекції. Інфікування відбувається при вживанні води із забруднених фекаліями джерел, харчових продуктів, недостатньо оброблених термічно. Пік захворюваності відзначається в літньо-осінній період.
В період воєнного стану, при порушенні цілісності каналізаційних мереж, відсутності доступу до безпечних харчових продуктів та води, не виключається ризики щодо зараження збудником черевного тифу.
Профілактика. У профілактиці черевного тифу важливе місце займають санітарно-гігієнічні заходи, спрямовані на забезпечення населення доброякісною питною водою, знешкодження стічних вод, контроль за об’єктами громадського харчування і торгівлею харчовими продуктами.
Для громадян найважливішою умовою профілактики черевного тифу є дотримання особистої гігієни (насамперед, чистоти рук), захисту від інфікування продуктів, води, предметів побуту, дотримання умов приготування і зберігання їжі, виявлення бактеріоносіїв шляхом регулярних обстежень декретованих контингентів.
Виконавець – завідувач відділення організації епідеміологічних досліджень ДУ «Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ України» Кузьменко Олена
