Алергія – це надмірна реакція імунної системи на подразники, такі як пилок з дерев, трави та навіть спори плісняви. Організм розпізнає їх як загрозу і виділяє у відповідь хімічні речовини: гістамін, лейкотрієни та простагландини. Ті, в свою чергу, провокують сльозливість, нежить, свербіння, набряк, чхання і кашель.
Алергії, які найчастіше зустрічаються в українців умовно можна поділити на декілька груп:
- пилок рослин (бур’янні: амброзія, полин).
- цвітіння дерев (береза, липа).
- лугові трави (тимофіївка лугова).
Із харчових алергенів перше місце – молоко, курячі яйця та горіхи. Серед овочів – диня. Фрукти: персик, яблуко. Полуниця, незважаючи на поширену думку, не такий поширений алерген, і на неї алергію мають лише 1-2%.
Але слід зазначити, що алергія на персики може бути не істиною (первинною), а проявом алергічного орального синдрому. Тобто, при контакті ротової порожнини з фруктом організм реагує на білки персика, через те що їх структура схожа на структуру пилку берези. Таким чином, у людини виявляються ознаки перехресної алергії, тобто істина алергія у хворого не на персик, а на пилок берези.
Якщо в людини є одна алергія то ризик появи іншої – значно вищий. Адже імунна система вже готова реагувати на будь-які речовини і починає синтезувати імуноглобуліни. Є люди, які мають алергію майже на все. Таке явище в медицині називають полі сенсибілізацією. При такому діагнозі пацієнт має бути особливо обережним і при появі будь-яких симптомів алергії повинен одразу звертатися за допомогою до лікаря.
Найперші, хто страждає від алергії – діти. Якщо у обох батьків є алергія, то у дитини ризик захворіти алергією складає 70%. Якщо лише один із батьків хворіє на цю недугу, то до 40%. Якщо ніхто в сім’ї не мав подібної проблеми, то ризик все ж залишається до 20%.
Алергія може призвести до ускладнення, як анафілактичний шок. Такий стан є загрозливим для життя людини, адже під час нього раптово падає артеріальний тиск, що може призвести до зупинки серця. У такому випадку перша допомога – це адреналін. Тому пацієнти, які хоча б раз у своєму житті переносили анафілактичний шок, повинні завжди носити з собою автоінжектори з адреналіном. Це перша і єдина допомога, яка зможе врятувати життя. Ознаками анафілактичного шоку можуть бути: бліда шкіра, втрата свідомості через низький тиск, підвищена пітливість та кропивниця (пухирці на поверхні шкіри). Саме кропивниця є першим дзвіночком, який свідчить, що в організмі відбувається якась алергічна реакція. Тому, при появі будь-якого з цих симптомів потрібно терміново звернутися до лікаря.
Як зменшити ризик розвитку алергії:
- Уникайте активностей на свіжому повітрі у дні, коли надворі висока концентрація пилку. Його рівень можна перевіряти в застосунках чи на сайтах із прогнозом погоди.
- Почніть приймати свої ліки проти алергії, які призначив алерголог, до початку сезону цвітіння.
- Тримайте зачиненими вікна і двері у своїй оселі та автомобілі.
- На вулиці носіть головний убір та мийте голову перед сном, щоб пилок не потрапляв на подушку, а потім на обличчя.
- Переодягніться, повернувшись із вулиці. Навіть коли ми струшуємо одяг, на ньому залишається не менше половини пилку.
- Якщо дуже треба покосити траву, або згребти листя (а це ваші алергени), одягайте маску чи респіратор.
- Якщо ваша алергія викликана певними продуктами харчування, то саме їх необхідно виключити з раціону.
Якщо ж домашні методи боротьби з алергією не допомагають, зверніться до свого лікаря. Єдиним способом лікування є алергічноспецифічна імунотерапія. Процедура включає прийом алергенів, які і провокують алергію. Імунна система через деякий перестає реагувати на цей алерген і не синтезує імуноглобулін. Цей метод лікування хвороби дає 80% результат. Формою лікування можуть бути підшкірні ін’єкції або собвінувальний спрей у відповідній дозі. Протигістамінні та гормональні препарати працюють лише із симптомами, натомість цей вид терапії корегує механізми в організмі. Імунотерапія довготривала і потребує не менше року. У дітей 6-7 років алергія може зникнути через кілька років. Доведено, що 70% дітей з алергією не мали її у старшому віці. Тому в цьому випадку варто почекати з лікуванням.
